Я чую, чо вы, братишки и сестрички, не зовсім готові до моєї розповіді, але коли відчуваєш звабу сказати свою історію, то треба витиснути з себе всі сонячні бар'єри. Так от, сніг летить, і наша країна занурена в холодний туман. Це саме той період, коли сльози холодні, як піздатість наркомана, а вулиці наповнені людьми в шапках з лічильниками закладок. А я, хлопець з біс-року, завжди був на хвилі взривати.
Ось так наркоманське хіп-хоп в ритмі старих ширял диктує мені свої закони. Але тепер, розповім вам про свою останню пригоду, коли рішив змінити своє життя і занятися лічильниками в ресторані.
Було це на дні моєї наркоманської депресії, коли я лежав у центрі руїн свого життя. Сонце вже тривалий час не світило, а мої мрії були вмазані непроникною темрявою. Життя стало наскрізь ширялищем, а я - просто голодуха у цій наркотичній гидропонічній мережі.
І от, я кинув виклик долі! Заходжу я на свій улюблений сайт "Парадайз Шипс". Тут можна було знайти все, що душа забажає - закладки, ширяла, шприці, все для наркоманського сяйва. Але мені була потрібна лише одна рецептура - метадон, який міг змінити мене до неузнавання.
Прокручую сторінку сайту, вибираю свій продукт. Листуємо, листуємо, і ось вона - закладка! Моє серце вибухає радістю, як закурений ширял. Власний світло-синій кришечка з вишневим вимісцем. Це було саме те, що мені потрібно. Закладка, яка зробить мене володарем своїх емоцій.
Зрештою, зробивши свою закладку, я вирішив покинути моє приваблене марихуаною житло і зайнятися лічильниками в ресторані. Я хотів змінити своє життя, використовуючи свій наркотичний досвід як зброю проти скуки і рутини.
Так от, першого дня роботи в ресторані, моя душа була наповнена натхненням. Я був готовий хиппувати на кухні, як наркоманський шаман з власним лехоньким ширялом. Кожен рух моїх рук був синхронізований з ритмічними ударами моєї наркотичної живиці.
Я взявся за готування страв з блискучою енергією, мов акорди музики, яку тільки ти можеш послухати на власному дзвінку. І хоча я знаю, що мої руки були як ширялом мариновані, я все одно працював на повну катушку. Ресторан здригався від мого наркоманського темпу.
І ось, через кілька годин невпинного гіпнозу, я закінчив своє перше зміна. Результати були вражаючі, як наркоманське хайлайті. Кухня була заповнена ароматом кулінарного вибуху, а мої страви були справжніми наркотичними шедеврами.
Скажу вам, братишки і сестрички, це була найкраща ночівля мого наркоманського життя. Я почав хиппувати не лише наркотиками, але і на справжньому житті. Лічильниками в ресторані, я став справжнім наркоманським шеф-кухарем, вкрай витонченим і понад усе амбітним.
Тож, пам'ятайте, мої друзі, життя - це така собі гідропоніка, в якій ми займаємося своїми ресторанними фантазіями і закладками наркотикам. І хоча моя історія може здатися дивною і навіть нещасною, вона є викликом до власного хиппування і творчості.
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
| Закладки |
Ширяла |
Шприці |
Гидропоника |
Сайт |
| 1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
| 6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
Так що, давайте збережемо нашу наркотичну харизму та піднесемося над усім, як наркоман-шаман, піднімати світлу фігуру закладок у наркотичному ресторанному танці.
Так от, саме так я купив метадон і занявся лічильниками в ресторані, хиппуючи на наркоманському ширялі. І хоча цяісторія здобулася з кількаємніх слів, вона має глибину, яку можна порівняти лише з глибиною наркотичного вибуху.
Олежа тут настолько, однако, окунулся в этот закрученный мир запрещенных наркотиков, что невольно захотелось поделиться своими приключениями, усеянными закладками, в табойку веселых и грустных моментов. Однако, уверяю вас, дорогие читатели, это лишь мой личный опыт, и никак не призыв к пробованию этого мрака.
Меня зовут Олежа, но друзья называют меня Номер 1. Это не только потому, что я бываю на пике всего наркотического разнообразия, но и потому, что у меня всегда находится кокаин в кармане. Коричневый героин тоже встречается, но кокаин – это моя настоящая любовь, мой идол, так сказать. Вот и на этот раз, как только увидел возможность заполучить в руки этот драгоценный порошок, я сразу не удержался. Закладки, как обычно, были надежно спрятаны в маленьком ящичке, от которого я не отставал ни на шаг.
И так, погодите, что это я тут лирически сгоряча отдался воспоминаниям, пока уже все пурпурный туман вокруг меня поглощает. Я вспомнил, как однажды, устав от шмалевания кокаина, решил попробовать что-то новенькое. Прямо таки разнообразие только и заслуживает одобрения, и я отправился на поиски метадона. С трудом, но все же, я нашел надежного продавца, который предложил мне свои услуги.
"Назови свою цену, кожаный!", – заволновался продавец.
"Вот ты братец нашелся, углядишь! Поделись своим товаром, и я к тебе обратно попрешься!", – отвечаю я уверенно.
И так, встреча была организована, и я не мог не выдвинуться туда с моей девочкой, обворожительной Леной. Она тоже обожает всю эту гадость, и мы решительно замахнулись на новый опыт.
Встретились мы в парке, на нашем любимом плато, где все время ты несешься, словно сумасшедший. Глубоко затаив дыхание, я протянул продавцу деньги, и он сунул мне пакетик в руки. Метадон, коричневый и притягательный, лично для нас.
Тут я задумался, что же делать дальше. Куда пойти с Леной? В какое прекрасное место уйти под звуки гудков других наркоманов? Идея пришла сама собой — парк! Там всегда свежий воздух, плюс ты можешь наблюдать за людьми, какие они жизнерадостные и невинные, в отличие от нас. Я сказал Лене о нашем романтическом плане, и она с радостью согласилась.
Мы сидели на лавочке, сжимая в руках пакетик с метадоном. Вот и наступило время, зашло, так сказать. Мы открыли пакетик и начали доставать оттуда таблы. Пошло-поехало! Нам обоим понравилось это новое ощущение, эйфория заполнила нас, и мы почувствовали, как пурпурный туман начал облегать наши головы.
"Олежа, как ты думаешь, может, попробуем еще что-нибудь? Ведь есть еще так много разных закладок, настоящих таблеток, помимо этого метадона!"
Я задумался. Да, ведь всегда есть место для новых приключений. Может, попробуем присоединить голубую капсулу, которую мне недавно предложили? "Почему бы и нет?" – подумал я.
Продолжение следует…